Подивись на мене (початок зими)

Подивись на мене, саме в цю мить, сьогодні… подивись. У твоїх очах відсвічується мерехтливе світло ліхтариків, а на губах твоїх осів туман. Ти вдихаєш зі мною чисте нічне повітря – суміш завмираючого осіннього подиху і зимової, натхненної свіжості. Все собою накрив туман і на твої плечі він теж опустив руки. Скоро зима остаточно вже перейде до влади і ми знову відчуємо, що опинилися в казці. В сніжній, холодній, крижаній і прекрасній казці. І ми будемо пити гарячий чай в пластикових стаканчиках, тримаючи їх в шерстяних рукавичках. Носики наші будуть червоними, а очі блистітимуть наче кришталь. 

Я колись не любила зиму, уявляєш? Вперто не помічала красу голих дерев, вкритих інеєм, вперто не йшла на ковзанку і пила чай виключно дома, в кублі з ковдр. Мені здавалося, що якщо ця холодна велична рука торкнеться мене, доньку весни, я замерзну і стану байдужою до всього. Яке дивне відчуття. Але то було колись, не зараз. Ти навчив мене любити зиму, ти, народжений зимою, ти, пристрасть якого тече по венах у будь-яку пору року. Ти навчив мене дивитись в небо, лежачи на снігу  і чекати новорічних свят з нетерплячістю дитини. І от зараз, коли ми йдемо вдвох і наближення зими таке сильне, що ми чуємо його, наші губи п’ють туман, а серця переповнені любов’ю. Я відчуваю, що люблю. Люблю тебе. 

Люблю гуляти вночі, вслухатися в тишу і спостерігати за темними вікнами чужих помешкань, уявляючи як різноманітні сни опускаються на сплячі голови людей, у затишні кімнати, у теплі ліжечка. І на наші голови опуститься сон, але ми, сплетені в обіймах, цього не помітимо. І вранці, коли вигляд з вікна буде нагадувати елемент новорічної кінострічки, коли сріблясто-білі опушені інеєм дерева будуть манити нас вийти з дому, ми будемо пити каву і згадувати нашу нічну прогулянку. І буде напрочуд затишно ковтати каву і спогади, затишно і тепло сидіти поряд з тобою і бути оточеними зимовим царством. Говорити про все, спостерігаючи за рухом губ, на яких вчора сидів туман. Я чекаю на прихід зими з дивним передчуттям чогось чудесного, світлого. Чогось неймовірно прекрасного і таємничого. Такого затишного, як наша любов.